Natalia, Ukraine

 

Natalia, was born in Moldova but moved to Ukraine when she was about 14 (her dad was a pastor and he moved there with his family); she finished high school there but temporarily moved back to Moldova to study massage therapy in Chishinev.  After getting her degree, she went back to Ukraine, where, during a church trip she met Peter, they eventually married and a year later they had their first boy. 

When their child was almost four they decided to move to Tacoma. Natalia’s older brother had already come to Tacoma as a refugee since at home they were not free to practice their religion (7th day Adventist). At that time the issue was that their worship day was Saturday and for them to worship they would have to miss work and her kids would eventually have to miss school, both of which would have serious consequences. When Natalia was a child Ukraine was part of the Soviet Union and things were even worse: if people were seen reading the bible or praying, they would be punished by being sent to jail or Siberia (this actually happened to Natalia’s great grandparents). When in 1991/1992 Ukraine separated from the Soviet Union things got better, even though still tightly controlled.

Fundamentally, in addition to the current restriction Natalia and her family applied to come to the US as refugee for religious freedom knowing too well how easily the political situation could change back to the restrictive Soviet Union rules, and she did not want to take any chances that her children would suffer the same fate as her older relatives.

In 2010 Natalia came to Tacoma with her husband, child, two sisters, two brothers, and mom and dad. Only one sister and one brother remained, though eventually they also came, him to Tacoma, and her to Minnesota where her husband’s relatives live.

Natalia got her Certified Nursing assistant degree in November 2018 and is currently working on her AA at TCC.

​

Occupation: home health care provider (for elderly people with long term issue), certified nursing assistant at Tacoma General Hospital, and college student.

​

Family in the US (from Ukraine): everyone but her extended family is in the US.

​

Languages: English, Ukrainian, Russian, understand some Moldovan

​

Favorite pastimes: pottery and to help in her church

​

Favorite music: Christian Slavic music

​

Language challenges: Understand almost 100% but still hard with pronunciation. For instance she pronounces “Texas” in a way people don’t understand. She has issues with words like buddy/body or poppy/puppy. When people can’t understand her pronunciation she spells the words.

​

Could do without: not often, but sometimes other students, during a conversation about language challenges for instance, would be verbally aggressive, asking her why, if she had challenges, did she come here, implying there is not enough “room” for all these immigrants.

 

Objects:

·         Shirt with flowers and red skirt: Ukrainian national clothes

·         Poppy: national flower

·         Long hair: typical for Ukrainian women (usually braided)

​

Наталя

 

Наталя, народилася в Молдові, але переїхала на Україну коли їй було близько 14 років ( її батько був священиком і переїхав з своєю родиною); там вона закінчила школу і тимчасово повернулася в Молдову, де навчалася на масажиста в Кишеневі.

Після закінчення навчання вона повернулась на Україну, де в одній з церковних подорожей зустріла Петра, вони одружились і через рік в них народився їх перший син.

Коли їх сину майже виповнилось 4 роки, вони вирішили переїхати в Такому (США) . Старший брат Наталі вже перебував в Такомі, як біженець, тому що в своїй країні вони не могли вільно сповідувати свою релігію ( Церква авентистів сьомого дня).

У той же час проблема була в тому, що день їх поклоніння була субота, і у разі дотримання церковних правил дорослі могли втратити роботу, а їх діти змушені були пропускати школу, що могло мати погані наслідки.

Коли Наталя була дитиною, Україна була частиною Радянського Союзу, і все було ще гірше. Віруючі люди, які читали Біблію або молилися могли бути жорстоко покарані, відправлені до в’язниці або вислані до Сибіру ( що і трапилось з прадідами Наталі). Коли в 1991-1992 р. Україна вийшла з Радянського Союзу, справи пішли краще, хоча все ще під жорстким контролем.

У зв’язку з усіма обмеженнями, Наталя та її родина звернулася з запитом переїхати до Сполучених Штатів, як біженці за свободу віросповідання, добре знаючи, як легко політична ситуація може повернутися до обмежувальних правил Радянського Союзу, тому не хотіла ризикувати знаючи, що її дітей може спіткати така ж доля, що і прадідів.

У 2010 році Наталя переїхала до Такоми з чоловіком, сином, двома сестрами та двома братами, мамою і батьком.

Залишилась лише одна сестра і один брат, хоча врешті-решт вони теж переїхали, брат до Такоми, а сестра до Мінісоти, де проживають родичі її чоловіка.

У листопаді 2018 року Наталя отримала диплом асистента медсестри, і зараз навчається в Tacoma Community Collage.

 

    Професія: працює доглядаючи за хворими та літніми людьми на дому, сертифікований асистент медсестри в загальній лікарні міста Такоми, та студент університету.

Сім’я в США ( з України): уся її велика родина перебуває в США, окрім бабусі та батьків чоловіка.

Мови: англійська, українська, російська і трохи молдавська.

Улюблені захоплення: гончарство та допомога в церкві.

Улюблена музика: християнсько-слов’янська.

Мовний бар’єр: розуміє майже на 100 %, але з вимовою все ще важко. Наприклад, вимовляє «Техас» таким чином, що її не розуміють. Має проблеми зі словами, такими як друг/тіло або мак/цуценя. Коли люди не розуміють її вимову, то старається вимовляти по складах.

Можливо було б обійтися без: не часто але іноді, інші студенти під час розмови про мовні бар’єри бувають словесно агресивними, допитуючи її , чому, якщо що в неї виникли труднощі, вона приїхала сюди, маючи на увазі, що і так не вистачає «місця» для всіх іммігрантів.

Об’єкти:

• вишиванка     та червона спідниця – український     національний одяг;
   

• мак     – національна квітка;
   

• довге     волосся : характерне для українських     жінок ( зазвичай заплетене в косу).

​

My deepest appreciation to Natalia for recording her story in Russian, and to Anastasia Seldina for this translation of Natalia's story in Ukrainian